Як стають успішними та що для цього треба робити? Як рости і розвиватись, і чи реально це на роботі? Чи можна, влаштувавшись на роботу офіціантом, через кілька років очолити заклад і зробити його ще успішнішим? Відповіді на ці та багато інших важливих запитань шукатимемо у нашому новому проекті “Історії успіху”. Це — про людей, які починали свою кар'єру і працюють в Холдингу емоцій !FEST, про їхні досягнення та про те, що потрібно, аби бути успішним.

Перша історія про Марисю Ярміл. “Пструг, хліб і вино”, який вона очолює, люблять туристи і львів'яни. Усі знають, що тут найсмачніша форель (пструг), свій хліб та вино, а також затишна атмосфера, до якої хочеться повертатися. Марися розповіла, як, потрапивши на “тимчасову” роботу офіціантом, досягнути мрії і очолити один з кращих ресторанів Львова.

Як я потрапила в !FEST

На третьому курсі я пішла працювати офіціантом. Це було спонтанне рішення: захворіла мама і треба було кошти на операцію. Я вирішила, що маю допомагати сім'ї, тож треба було шукати якусь роботу. Я подала заявку в компанію, і дуже просилась в “Криївку”. Бо на той час була у Студентському братстві ім. Бандери, і “Криївка” була для мене тим місцем, де я могла б розповідати людям те, що я знаю про історію. І я потрапила туди.

Десь місяць часу соромилась сказати батькам, що працюю офіціанткою. Та й взагалі, це мала бути просто робота на півроку, до літа.

Напевно, офіціантом мені було працювати найкомфортніше, бо це було постійне живе спілкування з гостями. Це — коли отримуєш на роботі кайф. Згодом я стала старшим офіціантом, потім — асистентом менеджера. Прийшов момент, коли я зрозуміла, що вичерпала себе в “Криївці”, і що мені потрібні зміни. І в останній момент подала заявку на вакансію менеджера у ресторан “Пструг, хліб і вино”.

Спочатку було дуже важко. Я розуміла, що в “Криївці” в мене за спиною Лариса (Лариса Пабст, менеджер “Криївки”), і якщо я зроблю щось неправильно, вона мене підстрахує. А тут така відповідальність! Але я відчувала, що це переломний момент у моєму житті, і наважилась на зміни. Насправді, це шалений крок для мене: я така скромна, тиха, а тут очолила заклад! (сміється)

Я планувала, що усе закінчиться роботою офіціанта, що я відпрацюю кілька місяців і піду. Але в Холдингу емоцій !FEST я вже понад п'ять років! Два з половиною з них — я в ресторані “Пструг, хліб і вино”.

Про пошук справи свого життя

Це дуже великий досвід! Коли я стала старшим офіціантом, мені сподобалось, що я можу рости, я почала працювати наполегливо над тим, аби стати асистентом менеджера. В якийсь момент я зрозуміла, що це — моє. Гадаю, дуже важливо для кожного — усвідомити таку річ у житті, рухатися і розвиватися у своїй справі.

Після двох років у “Пструзі” я також почала відчувати, що потребую змін. У нас відкрився майданчик, гриль, додалось роботи, і я тепер кайфую!

Якби я не пішла далі офіціанта, то закінчила б університет (я покинула навчання з дипломом бакалавра). Раніше, навчаючись на міжнародній економіці, я уявляла себе викладачем, мріяла про це. Та почала працювати в ресторанному бізнесі, побачила, що не хочу цього.

Як шукати свою справу в житті? Не знаю, треба пробувати. Якби щось було не для мене — я б пішла і спробувала б щось нове. Зараз хочу далі розвиватись!

Про навчання і розвиток

Якщо є бажання — можна навчитись дуже багатьох речей безпосередньо на роботі. Спочатку я, практично, не знала, як підходити до людей, робила усе на відчуттях. І почала розуміти, як заговорити до цієї людини, що з цим можна посміятись, а тут потрібна дистанція. І тоді все виходить!

Навчатися доводиться постійно, аби ми ставали кращими! Переважно, займаюсь цим після роботи, та іноді й на роботі щось читаю чи переглядаю. Як я вже казала, головне бажання, прагнення не залишатись на місці.

Важливо, чи комфортно тобі, коли ти приходиш у свій заклад, як гість. Збоку бачу якісь моменти, одразу розумію, що треба виправити. І коли ці зміни працюють, це мотивує працювати ще краще.

Дуже часто на співбесідах запитуємо, ким людина бачить себе через рік чи кілька років. На останній співбесіді хлопець мені сказав, що бачить у цьому роботу свого життя. Це ж так круто — щодня нові люди і враження, багато спілкування та емоцій: “Я вірю, що зможу дарувати людям щось хороше!”. Однозначно, якщо вагаєтесь, варто спробувати і переконатись.

Про успіх та команду

На роботу треба завжди приходити з хорошим настроєм. Інакше нічого не виходить ні в мене, ні в інших :) Мені дуже подобається відвідувати інші заклади, дивитися на щось нове, читати про закордонні ресторани, шукати так натхнення.

Коли я прийшла в “Пструг, хліб і вино”, там уже був сформований колектив, що працював два місяці. І мені і їм тоді трохи бракувало знань, ми притирались :) Зараз відчуваю, що ми стали справжньою командою. У нас є взаєморозуміння і спілкування, працівники люблять свою роботу. І в результаті це відчутно назовні — люди люблять “Пструг”!

Працівників треба чути. Часом прислухатись, часом їм щось підказувати. Тоді все буде добре!

Чи я успішна? Важко сказати :) З одного боку, мені тільки 25, а я вже чогось досягнула. Хоча мої однолітки, знайомі зі школи чи університету сидять вдома, займаються дітьми. Так, звичайно, сім'я — це дуже добре, але ж мені є ще дуже багато куди рости! Розвиватися і вчитися. Не можна сказати — я успішна, на цьому крапка. Потрібен рух!

Про особисте

Відпочивати потрібно! Раніше я цього не вміла, але навчилась. Люблю відпочивати активно в горах і кататися на конях. Так я знімаю стрес.

Вірю, що все в житті з'являється у переломні моменти. Коли чогось не вистачає, натомість з'являються інші важливі речі. Так у мене з'явився мій улюблений собака!

Моя улюблена книга - “Помаранчева дівчинка” Юстейна Гордера.