Рітейл — це не лише цифри та продажі. Це ще й емоції та гарний сервіс, вважає менеджер мережі магазинів “Два кроки від хати” Христина Бонцьо. Як додати рітейлу ідей і зробити мережу магазинів улюбленим місцем закупів для кожного? Як керувати командою у 150 людей, навчатися на роботі і знаходити час на сім'ю Христина розповідає в “Історіях успіху”.

Христю, як ти прийшла у компанію?

2012 року я прийшла працювати продавцем у магазин “Два кроки від хати” (тоді магазин ще був на вул. Вашингтона), попрацювала два місяці. І тут день народження моєї дитини, повна хата гостей, а мене викликають на співбесіду. І я вже починаю працювати помічником менеджера у магазині на Тарнавського. На цій посаді я попрацювала буквально півроку, і мене призначили керівником магазину на Горбачевського. Це перший великий прибутковий магазин, який я відкрила. Мені було важко, адже керівником я стала вперше. А тут ще й такі продажі, яких ніколи не було: першого дня з магазину вимели абсолютно усе!

Після цього магазину я займалась запуском решти магазинів мережі “Два кроки від хати”. Тепер я кущовий менеджер проекту. Мені подобається рітейл, це дуже цікава робота. Але просто рітейл — це одна справа, але коли, як у нашій компанії, це не лише рітейл, але й ідея, це значно цікавіше!

Для мене у проекті “Два кроки від хати” важливо те, що є відчуття, ніби це мій, близький мені бізнес, тому є бажання викладатися на повну.

А хто такий кущовий менеджер? Що входить у твої завдання?

Я займаюсь абсолютно усім, що стосується магазинів: набір персоналу, спілкування з клієнтами, коригування асортименту, фінансові питання і ціни, навіть технічні питання. Звісно, маю помічників.

А як ти наважувалась на такі кардинальні зміни в кар'єрі за такий короткий час?

Ти починаєш робити і робиш! У мене ніколи не було проблем з тим, аби на щось наважитись. Коли умієш і знаєш, звичайно, легше. Але, якщо треба навчитися — вчишся. Все просто (сміється).

У мене завжди є бажання до розвитку, до нової інформації. Як показує досвід, знання стануть у пригоді рано чи пізно.

Читайте також: Історії успіху. Шеф-кухар УКУ

Час на навчання і саморозвиток вдається знаходити?

Перш за все, я вчуся від своїх людей. У нас в мережі “Два кроки” - 150 працівників. Звісно, я не можу знати всього, що знають вони. Тому ми вчимося одні в одних.

Зараз вивчаю англійську, бо є така потреба. Раніше треба було навчитися водити авто — і я навчилася. Звичайно, знаходити час важко і не завжди є восьмигодинний повноцінний сон, але я цим живу і дуже люблю свою справу!

Як ефективно керувати командою у 150 людей?

У нас така система: шість магазинів — і, відповідно, шість керівників. Дуже важливо, аби вони працювали над ростом свого персоналу, і щоб за відсутності менеджера магазин не зупинявся, а продовжував нормально працювати. Тобто, кожен менеджер має готувати собі заміну.

Я можу не знати імена усіх продавців, але 150 людей — це не так вже й багато. Важливо говорити, вказувати на помилки, багато спілкуватися. Завжди буде відсоток людей, які цього не сприймають. Зараз я задоволена нашими результатами. Я маю на увазі, чистоту, інтер'єр. Це все — командна робота! Коли ти заходиш до нас, не натикаєшся на холодні металеві вітрини, тут привітні люди, тут затишно, тут приємний сервіс.

“Два кроки” - це проект для тих, хто не боїться швидко рости?

Так. Якщо ти тут, ти вчишся — однозначно.

Я вчилась на бухгалтера, хоча в дитинстві мріяла стати вихователем у дитсадку. Але трохи попрацювавши за спеціальністю, зрозуміла, що це не моє. В мене є ідеї, в мене є прагнення до розвитку. І коли тут я отримую позитивні результати, це робить мене щасливою!

Про що ти мрієш?

Щодо кар'єри? Ми вже не такі як усі! Ми — щось більше, ніж просто магазин. Хочу, аби це був магазин для кожного. Аби люди йшли до знайомих продавців по добрі продукти та приємні емоції!

Якщо про особисте, хочу трьох дітей (сміється). У мене є донечка, якій вже майже 7 років. Якраз йде у перший клас. Аби проводити більше часу разом, залучаю її до роботи (сміється). Ми вже пробували разом продавати сосиски, працювали разом в офісі. Вона — майбутня бізнес-леді.

Ще маю мрію до кінця року навчитися плавати.

Розкажи про своє хобі.

Дуже люблю їздити та відвідувати нові місця. В Україні так багато гарних місць. Не розумію, чому це поки не так популярно — подорожувати рідною країною?!

Читаю книгу, як мені порадив один із засновників Холдингу емоцій !FEST. Книга доволі товста, і що цікаво, щоразу, коли повертаюсь до книжки, головний герой має на той момент схожі випробування, схожі завдання для вирішення, як і в мене. Це дуже допомагає і мотивує.

Читайте також: Історії успіху. Як керувати рестораном у 25 років?