Театр пива “Правда” - незвичний заклад навіть для Львова, який вже звик до концептуальних ресторанів та нестандартних підходів. Тут — не просто ресторан і не просто відкрита пивоварня-завод, тут є сцена, на якій працюють пивовари, крамниця, а також — власний оркестр. У “Правді” завжди багато гостей, яким потрібно розповідати про нове львівське мануфактурне пиво, про роботу закладу і команди пивоварів та про специфіку пивоваріння. Як управляти таким об'єктом та як побудовані процеси всередині закладу нам розповіла одна з менеджерів Театру пива “Правда” Вероніка Мовчан. А ще — поділилася своєї історію успіху та кар'єрного зростання.

Вероніко, ти працюєш менеджером у Театрі пива «Правда». Це — наразі найбільший проект Холдингу емоцій !FEST. Розкажи, в чому полягає твоя робота?

Це дуже широка тема :) Загалом, завдання менеджера слідкувати за роботою персоналу та за роботою закладу вцілому. Це включає дуже багато функцій. Часом ти допомагаєш обслуговувати столи, приймаєш замовлення, а часом контролюєш прибирання в чоловічому туалеті, коли ви готуєтесь до зйомок великого телешоу у вашому закладі (сміється). Тому кількома словами тут описати важко.

Менеджер завжди в курсі всіх процесів на всіх етапах і включається в них при потребі, а не лише дає вказівки?

Так! Часом треба допомогти, часом когось навчити. Якщо ти цього не вмієш, то маєш цього навчитися — і потім вчити інших.

У Театрі пива “Правда” усі ці функції напевно ще ускладнюються, адже тут і ресторан, і пивоварня, і театр?

“Правда” - непростий об'єкт, тут немає звичайного обслуговування, як у звичних закладах. Кожен офіціант має свій гаманець, окремо розраховує відвідувачів, сам виносить замовлення гостям, ще у нас немає барменів. Одночасно люди бачать бутилювання, варку пива, тому офіціанти повинні дуже багато знати і розповідати про це, пояснювати людям, що ж вони тут бачать. Хочеш чи не хочеш, стаєш учасником цього процесу, частинкою роботи цього механізму.

Коли в заклад приходить працювати нова людина, наприклад, офіціант, хто його навчає? Це також завдання менеджера?

Якщо йдеться про пиво, цим займається головний пивовар Корі МакГіннес чи хтось із пивної команди, - розповідає про тонкощі кожного сорту, про процес приготування. Менеджер розповідає новій людині про усі інші процеси, знайомить з історією та концепцією закладу. Мені подобається навчати людей і мені подобається вчитися. Дуже багато речей, які тут доводиться робити, я не вміла раніше, тож часом треба просто сідати і вчитися, з'ясовувати, як це робити, якими способами, який має бути результат. Найкраще в роботі менеджера — це коли ти бачиш результат своїх зусиль. Адже можна загубитися в рутині, виконувати море завдань. Та коли ти бачиш ефективність — це найважливіше!

Читайте також: Історії успіху. “Кадрова політика”, або Як політологу стати HR?

А як ти стала менеджером “Правди”? До цього ти працювала в іншому закладі Холдингу емоцій !FEST?

Я почала працювати у крамниці сувенірів у “Гасовій лямпі”. Стандартно, влаштувалась на літо, думала, попрацюю три місяці і піду. Але пропрацювала там рік, мене призначили відповідальною за магазин. А ще через рік мене перевели на посаду супервайзера (помічника менеджера) вже власне в саму ресторацію “Гасова лямпа”. Це такий шок, коли ти зі свого середовища, із зони комфорту потрапляєш на нове місце, за яким досі лише збоку спостерігала. Щоб я хоч день працювала офіціантом до того — ні, у мене такого не було! Тому, коли мене перевели, реакції працівників “Гасової” були різні: хтось тривалий час працював офіціантом і, напевно, очікував на підвищення, а натомість призначили мене, людину з сувенірів. І цими людьми мені треба було керувати! Працюючи супервайзером, я, фактично, навчалася на менеджера. На час відсутності менеджера ти управляв, виконував його функції, і навчався від нього, коли він був на місці. Це робота з персоналом, робота над сервісом, відточування процесів.

Після крамниці сувенірів багато нових умінь довелось опановувати у ресторані?

В крамниці я вела облік, проводила інвентаризацію. Моя освіта дотична до цього, і мені було значно цікавіше не просто слухати про це в аудиторії, а самій робити це на практиці. І в ресторані також треба було займатися інвентаризацією. Але порівняно з сувенірною крамницею, де більше тисячі позицій, і ти рахуєш малесенькі фігурки, кожне горнятко, тисячі листівок, - це виявилося значно простіше! В ресторані треба порахувати близько 10 видів елітного алкоголю, кілька кілограмів кави... Але натомість так багато нових процесів! І мені все було так цікаво, я у все пхала свого носа (сміється)! Тому Іра Куцій, яка зараз також працює менеджером у “Правді”, а тоді була менеджером “Гасової лямпи”, була змушена все мені розповідати і показувати.

Перед відкриттям Театру пива “Правда” відділ персоналу надіслав нам перелік вакансій цього закладу. На той час я працювала супервайзером рік і три місяці, тому вирішила подати заявку на посаду менеджера у “Правді”. Я пройшла співбесіду і отримала цю роботу. І тут... було зовсім не те, чого я чекала! На той момент у “Правді” ще добудовували якісь внутрішні стіни, не було опалення (а відкрили заклад у грудні 2014 року), складно було уявити, як все має почати працювати вже через тиждень-два!:)

Пригадую, якось вночі ми сиділи і малювали план кожного поверху. Стрілочками різних кольорів ми позначали, хто з персоналу яким маршрутом буде рухатися по закладу, куди нестимуть брудний посуд, куди — пивні келихи, хто буде їхати ліфтом... І зараз усе це працює!

“Правда” для тебе особлива тим, що ще своє пиво тут не варилось, а ти вже була дотична до організації багатьох процесів...

Так! Ми проводили тут екскурсії для нових працівників — офіціантів, помічників, аби ввести їх в курс справи — ще до старту роботи. Це важко забути!

Тут таке місце, де складно працювати дуже виваженій людині, тут усе в форматі “go-go-go!”. І цей формат мені підходить. Це не схоже на роботу в офісі з чітким графіком та вихідними у суботу-неділю. Тут щодня щось нове. У мене немає стабільного списку справ, які я маю робити кожен день. Іноді думаю: “Ого, це завдання менеджера?!” Та мені така робота приносить задоволення!

З якими людьми тобі легко працювати?

З розумними (сміється). Якщо люди розуміючі і добрі, ми знайдемо спільну мову. Терпіти не можу брехунів, лицемірів, дволиких людей, і не можу з ними працювати.

Читайте також: Історії успіху. Шеф-кухар УКУ

Ти мусиш любити пиво, працюючи тут?

У нас таке ніде не прописано :) Не можу сказати, що раніше я любила його — до цієї роботи. Але тут мимоволі ти починаєш дізнаватися про нові смаки, куштувати, смакувати. Ти стаєш частинкою усіх процесів — і починаєш любити пиво!

Розкажи, на кого ти навчалася. Освіта є корисною в роботі?

Я навчалась на маркетолога. Корисним був більше досвід університету як такого — школа виживання :) А те, чого ти хочеш навчитися, ти навчишся і без викладачів. Раніше, до речі, я не уявляла свою роботу в сфері послуг.

Зараз вчусь балансувати для себе роботу та особисте життя. Часом забуваєш про себе і про близьких, бо робота поглинає, ти весь у завданнях, у справах. Не можна забувати про життя! Треба жити, кайфувати від цього! 23 роки — раз у житті (сміється).

Кажеш, не уявляла себе в сфері послуг, але щось тебе в ній привабило? Що саме?

Азарт! Мені було цікаво! Це було для мене невідоме, нове, мені була цікава кожна деталь.

Ти вже зрозуміла для себе, як знайти своє заняття у житті?

Найкращий спосіб — спробувати. Можна думати і говорити багато, але треба пробувати. Інакше ти не зрозумієш, чи це твоє. Як у моєму випадку :)

У дитинстві ти ким мріяла стати?

Та ким тільки не мріяла (сміється)! Думала, буду вихователькою в дитсадку. І зараз відчуваю, що роблю щось дуже на це схоже :)

У менеджера є вільний час? Як його знайти?

Навчаєшся планувати, виконувати все заплановане в кожен конкретний день. Але коли вийшов з робити, треба вміти відключати голову :) Інакше є ризик почати мислити вузько, зосередитися на якихось вузьких проблемах, знову вигадувати якийсь велосипед для їх вирішення, і перестати бачити ширшу картину.

А як проводиш вільний час?

Я на такому етапі в житті, коли почала ставити і досягати певні цілі. 2015 рік я запланувала роком подорожей, і почала подорожувати. Подорожуючи, я відпочиваю! Подорожі мене заряджають!

А ще зі своїми похресниками хочеться проводити більше часу, дуже їх люблю :)

А що зараз читаєш?

Книги з маркетингу, подобається психологічна література — про людей, поведінку, звички.

З художньої літератури зараз читаю «Шантарам» - про Індію, в яку дуже хотілося б поїхати! Але, до речі, моя наступна поїздка буде в Гданськ. Давно планувала її. Потім — Німеччина, вже була в Дрездені, хочу побувати в Мюнхені.

Розкажи про свої мрії?

Треба подумати, що з цього можна озвучити (сміється)! Раніше хотіла мати власний ресторан. Але з часом все змінюється. Мабуть, залишу мрію для себе :)

Читайте також: Як керувати рестораном у 25 років?