Сила мрій настільки велика, що змусить навіть фізика створювати новий український одяг! Ця історія успіху — про дизайн, мрії та саморозвиток. Михайло Гірняк, дизайнер Холдингу емоцій !FEST, розповів про натхнення і про те, як робота може стати найкомфортнішим місцем.

Як ти потрапив у Холдинг емоцій !FEST?

!FEST – це моя третя робота. Перша робота була в копіцентрі. Тоді я вчився в університеті ім. Івана Франка на напрямі “Фізична та біомедична електроніка”, і після четвертого курсу хотілось чимось зайнятись у літні канікули... На той час я вже почав цікавитися дизайном. Попрацювавши там півроку, я залишив цю роботу – взявся завершувати диплом, що був тісно пов'язаний з чималою кількістю експериментів. Писав я про електрофорез низькомолекулярних речовин.

Вже ближче до здачі дипломної, почав шукати другу роботу, і влаштувався в рекламну агенцію, де познайомився з Олею Панчишин, яка зараз працює продакшн-менеджером у !FESTі. Через кілька місяців вона перейшла в Холдинг і запросила мене... Так я прийшов сюди. Третього жовтня було три роки, відколи я тут. Мені запам'яталась ця дата, бо це день народження мого двоюрідного брата.

Фізична та біомедична електроніка і дизайн – що у них спільного?

Мене часто про це питають, в основному запитували на різних співбесідах. У фізиці важливо уявляти. Наприклад, коли ми говоримо про закон Бойля-Маріотта про ідеальні гази, про постійний тиск чи якісь інші поняття, то це неможливо зрозуміти і вивчити, не змоделювавши певний процес у своїй голові.

Дизайн, звичайно, це трохи інша річ. Але тут теж важлива уява, тут треба вигадувати, вибудовувати загальну картину, вміти співставляти. У фізиці все більш чітко визначено законами, а тут все значно абстрактніше, немає чіткого критерію оцінювання – різні смаки, різні стилі, у всіх індивідуальні вподобання.

Читайте також: Історії успіху. Менеджер-мрійник з театру-пивоварні

Дизайн у такій компанії як !FEST – це дуже широке поняття. Чим конкретно ти займаєшся?

Коли відповідаю, що працюю дизайнером, люди часто думають, що це дизайн інтер'єрів. Але я – графічний дизайнер, в основному.

Переглядаючи рубрику “Історії успіху” на сайті компанії, та читаючи про людей, з якими ти мала розмову до мене, помітив, що у них якось простіше: спочатку продавець сувенірів чи офіціант, тоді менеджер і так далі по кар'єрних сходинках. А я просто прийшов в арт-відділ! (Сміється) Але у нас є своя специфіка – основним параметром є напевно масштабність проекту.

Коли я тільки прийшов, мені дали завдання зробити тубус на львівську каву. До того я ніколи такого не робив. Це мені вдалося і додало впевненості в собі. Тим більше, після рекламної агенції, де до тебе приходять люди і просто необгрунтовано вказують зроби так і так, в наслідок чого часом виходять надзвичайно дивні речі, - тут можна було відчути свободу.

Сам арт-відділ мені дуже допоміг, включно з арт-директором Грицею Ерде. Бо коли ти маєш відчуття, що робиш добре – це одне, але коли тебе підтримують збоку і навчають чогось нового, це не менш важливо. Тут я отримав чимало досвіду.

І про успіх: хочу сказати, що коли ти вважаєш, що досягнув успіху, це означає, що ти вперся у певні рамки. Це не дозволяє рухатись далі. Будь-яка професія – це постійний розвиток. Тим більше, дизайн — сфера, де з кожним відрізком часу погляди стрімко змінюються.

Згодом, після тубусів та численних невеликих проектів, я почав займатися різними фестивалями: Свято вулиці Вірменської, LvivKlezFest, Leopolis Grand Prix. Щоразу це були все "більші історії", тобто це був постійний ріст. Ти відходиш від поліграфії, і щоразу розширюєш сферу своєї активності.

Ще була “Галицька кухня” (книга галицьких рецептів від відомих українців), а тепер я взагалі трансформувався у дизайнера одягу, бо почав займатися проектом “Aviatsiya Halychyny” (стартап одягу, який починався, як проект, присвячений авіації Західної України. Одяг для тих, хто відчуває крила за спиною, або хотів би). Це наразі мій найбільший проект!

Розкажи про нього детальніше. Тобі довелося навчатися додатково? Адже одяг – це не реклама, не логотип і не стиль ресторану...

Найскладніше в цьому було знайти відчуття – відчуття проекту. Чи ти малюєш шеврон, чи якесь зображення, все зводиться до тієї ж графіки, але додатково тобі треба розуміти, відчути, що в це вкласти. Треба розуміти, яка буде тканина, адже це певна фактура, врахувати, яка деталь краще може щось підкреслити. Добре, що працюємо разом з відомою дизайнеркою Уляною Барабаш, яка добре знається на цьому.

Ти раніше уявляв себе дизайнером одягу?

Не можу сказати, що це мене здивувало в собі :). Це не сталося в один момент.

Як взагалі я прийшов до дизайну? Ти знаєш, мені здається, що колись я хотів бути архітектором (сміється). Архітектура, графічний дизайн, дизайн одягу – це різні речі, але в результаті вони ведуть до візуального діалогу.

А за фізикою не сумуєш?

Ні, абсолютно :) Я, коли ще навчався в університеті, зацікавився графікою. На жодні курси не ходив, та й усіх речей навчився сам чи від когось безпосередньо в роботі.

Щоправда, вчитися цьому мені було нескладно, я легко розбираюсь з процесами, програмами.

Читайте також: “Кадрова політика”, або як політологу стати HR?

Тобто арт-відділ – це місце творчої свободи? Тебе не сковують межі вузького бачення замовника, як у рекламній агенції?

Однозначно! У нас цікаві проекти, ми можемо пропонувати свої ідеї. Найкращі речі вдаються тоді, коли ти симпатизуєш людині, з якою працюєш, чи коли робиш проект, який тебе цікавить. Мені взагалі важко уявити себе деінде, це така зона комфорту, частина мого життя :)

У мене ніколи не було такого, щоб я не хотів йти на роботу! Робота приносить задоволення. Навіть у рекламній агенції, де я щоразу надіявся, що от зараз прийде замовник, який захоче саме те, за що я із задоволенням візьмуся :)

А яким проектом пишаєшся найбільше?

Не знають навіть!.. Якщо дивитися на ранні речі, я б їх удосконалював, це нормально, адже відбувається постійний розвиток. І я завжди вірю, що в мене попереду ще усе найкраще!

Професія дизайнера зараз популярна. А ще багато хто вважає її не надто складною – “сидиш, малюєш”. Тебе не обурює такий стереотип?

О, це ти вдало підмітила. Люди думають, що ми сидимо, розважаємось, трішки щось там собі малюємо (сміється). Насправді, це клопіткий процес. Не кожна людина зможе це робити...

А ти пробував те, що зараз робиш за допомогою технологій, робити руками? Я маю на увазі живопис.

Це зараз дивно прозвучить, але вважаю, що я не вмію малювати :) Я ще так чітко не синхронізував свій мозок і руки, аби це робити добре. Напевно, потрібен якийсь драйвер (сміється).

Розкажи про хобі та відпочинок, що любиш робити поза роботою?

Якщо про любов, звісно, що я люблю батьків. Я люблю білі сорочки, як ти бачиш :) Я люблю своїх друзів і подорожувати, люблю робити шалені речі. Люблю яскраві шкарпетки, люблю фактуру. Люблю дихати :) Це так круто – впасти десь на траві в Карпатах і дихати на повні груди. А ще прикольно, коли хтось дихає біля тебе!

Поза роботою також багато думаю про дизайн. Напевно, це найбільше захоплення мого життя.

Я вже казав про подорожі, дуже люблю подорожувати. В кожній подорожі ти не так відкриваєш світ для себе, як відкриваєш себе. Ти потрапляєш в інше оточення, інший клімат, стикаєшся з іншими механізмами... Я дослідив у своїх поїздках, що я більше прихильник природи, аніж архітектури. Хоча, так, я казав, що хотів бути архітектором! Але коли ти дивишся на схил над океаном, то розумієш: там є певна структура, є рельєф, є певна форма, що набагато ідеальніше прорахована природою, ніж людиною. А ще я б дуже хотів поїхати на Великий Бар'єрний Риф (найбільша у світі система коралових рифів, розташована в Кораловому морі неподалік Австралії).

Любиш активний відпочинок?

Так!

Який саме?

(Пауза) ...та-а-а-к. (Сміється)

Книги, музика, кіно – що принесло найяскравіші враження за останній час?

Як це не смішно, цитат з книги згадати не зможу, але можу назвати, на якій вони сторінці :) Я дуже часто не пам'ятаю сюжету фільму, якщо він сподобався, хоча чудово пам'ятаю назву, при цьому не знаю, як звати жодного актора (сміється). Схоже з книжками. До речі, у жовтні я прочитав “Великого Гетсбі” Фітцджеральда, хотів порівняти з фільмом. Інколи щось не сходиться в кіно і книгах, а тут все круто! Прочитав Жадана “Вогнепальні і ножові”, це поезія, дуже сподобалось. Читав Ліну Костенко “Записки українського самашедшого”, дуже хочу взятись за читання Волта Діснея. Друг купив якраз його книгу “Сила мрій”. Моя сестра уже читала і дала рецензію, тепер я дуже хочу також її прочитати. Це книга про те, як він усе будував, створював, як розвивав свої ідеї, втілював мрії, про його стосунки з сім'єю.

А про що ти мрієш?

Напевно, усі мої мрії егоїстичні, як, наприклад, та, про яку я вже казав – зайнятися дайвінгом на Бар'єрному Рифі :) Ще хотілось би чогось простого, наприклад, піти на гарну пляжну вечірку – з хорошими людьми, цікавим спілкуванням, гарною музикою, зорями, морським бризом або краще з океанічним!

Я сьогодні перед цією розмовою йшов на роботу і думав, ким би я став, якби не був дизайнером. Пригадую, коли я прийшов працювати у !FEST, мені дали заповнити анкету, і там було запитання: “Ким би ви не могли бути?”. Я дуже впевнено дав відповідь: “Я б не продавав рибу і м'ясо” (сміється). Якби я жив в Австралії я б, напевно годував кенгуру чи був би інструктором з серфінгу. Якби жив у Канаді, але, звісно, не біля моря, бо там риба, то займався б обробкою деревини :)

Та це все розваги. Є більш глибокі речі, але це особисте :) Якщо ними починати ділитися, вони втрачають свою красу.

Читайте також: Історії успіху. Як керувати рестораном у 25 років?