Віка Христенко — проектний менеджер, мама трьох дітей і волонтер, яка допомагає тисячам дітей українських Героїв. Вона відкривала чи не усі ресторани мережі Холдингу емоцій !FEST, навіть будучи в декреті, разом з іншими мамами-волонтерками здійснює мрії дітей українських Героїв і мріє про дитсадок у !FESTrepublic, новому офісі компанії. Про те, як все встигати, не втомлюватись і робити роботу свого життя — читайте у новій історії успіху з Вікторією Христенко.

Ти одна з людей, які не просто пам'ятають, але й брали активну участь в старті компанії. Як для тебе починався !FEST?

Тоді !FESTу ще не було, ще далеко було до нього. Назва “Холдинг емоцій !FEST” виникла на другий чи третій рік існування компанії. А починалося все з ідеї “Криївки”, ресторану із змістовною концепцією і емоційною складовою.

Ми з Юрком (Юрко Назарук — співзасновник Холдингу емоцій !FEST) були знайомі доволі давно. І от він у 2007 році прийшов і каже: "Віка, я маю ідею створити заклад, присвячений темі УПА, де будуть інформація, їжа, емоції, веселощі і важлива емоційна складова, аби народ зрозумів, що Бандера, Шухевич і УПА — це не бандити, а, насправді, воїни визвольного руху". Тоді нічого подібного не було. Інформації також було доволі мало. Багато людей боялися їхати на Західну Україну... Тоді я вже 5 років працювала менеджером одного ресторанного комплексу. Ідея Юрка мені дуже сподобалась, тому я прийняла рішення звільнятися і рухатися вперед.

Починалось все для нас з Юрком з того, що з однією дуже специфічною галицькою пані треба було вирішити питання приміщення, де зараз “Криївка”. Це було непросто, бо пані дуже полюбляла випити, тож її дуже важко було застати у тверезому стані. І це була велика проблема, адже з нетверезою людиною ми не могли піти до нотаріуса і підписати усі необхідні документи. Жінка погоджувалась, але фактично вирішити всі процедури нам було дуже складно! Але ми це вирішили, усі лишились задоволені.

Тоді ж ми отримали і літній майданчик, який зараз відомий, як Відкрита кав'ярня «Біля Діани на Ринку». На той час там були страшні пластикові столики. Ми вирішили це змінити. В “Криївці” тоді були ремонти, стан приміщення був жахливий. Ми не хотіли втрачати сезон, а це якраз був травень. Тож ми почали з кав'ярні “Біля Діани на Ринку”. Пілотний старт був на День міста, а потім ми серйозно відкрились вже 1 червня.

За ці роки з твоєю участю відкривалися фактично усі заклади мережі?

Ні, не всі. У нас був проектний менеджер Андрій Козак, який відкривав заклад “Вар'яти” (це, якщо пригадуєш, були бутерброди навпроти політеху, але цей заклад вже не працює) і Галицьку жидівську кнайпу “Під Золотою Розою”. Потім, коли я була в другій декретній відпустці, хлопці без мене також відкривали якийсь невеликий заклад. Але, навіть коли я перебуваю в декреті, я завжди на зв'язку в консультаційному режимі.

Одне з основних моїх запитань до тебе: як ти поєднуєш роботу і материнство? У тебе троє дітей!

Є зараз таке модне слово “лайфхак”. І цих лайфхаків на наше життя зараз предостатньо: пральна машинка, посудомийна машинка, бабці і дідусі, автомобіль... Це те, що дуже допомагає і пришвидшує багато процесів. Звісно, у мене також є няня — щоразу, коли я виходжу з декрету. Зараз середульша донька пішла в дитсадок. Коли найменший син вже зможе обходитись без мами, адже зараз він на грудному вигодовуванні, то я, ймовірно, буду думати про повернення на роботу.

Дуже хочу обговорити із співзасновниками компанії Юрком і Дмитром одну цікаву ідею: створити дитячий куточок у нашому новому офісі !FESTrepublic на Старознесенській. Аби там були іграшки, каремати, манеж, і наші працівники, що мають дітей, могли б приходити, залишати дитину в цьому дитячому куточку і поряд собі з ноутбуком сидіти і працювати. Звичайно, робити так, як прекрасна депутат Європарламенту, яка ходила зі своєю маленькою донькою на сесії — це трохи нереально. Не знаю, що робити дитині весь цей час за столом, адже їй потрібно розвиватися, бігати! Але такий куточок був би дуже зручний.

Також багато мріємо про дитсадок Холдингу емоцій !FEST. Впевнена, ми і цю ідею втілимо. Тим більше, на !FESTrepublic є ще місце на такі цікаві і важливі проекти. Також, гадаю, зможемо до цього залучити ПЛАСТ.

Як ти розставляєш пріоритети?

Коли робота в агресивній стадії і немає декрету, то в першу чергу — сім'я, далі — робота, а тоді вже волонтерство. Зараз я в декреті і така ситуація в країні, що на першому місці сім'я, потім волонтерство і робота. Як тільки вийду з декрету, все знову зміниться.

А взагалі мені пощастило з Назаруком, бо у мене дуже цікава робота. Страшно уявити, на якій нецікавій роботі я могла б працювати, якби не його ідеї, не його божевільні геніальні сни, які він втілює в реальність :)

Є жінки, які вважають, що декрет — це велика відпустка і треба використати його сповна і відпочивати, а хтось мало не в день пологів відписує на робочі листи, хоче залишатися в контексті. Ти, я так розумію, належиш до другого типу жінок :) Що мотивує?

Давай будемо чесними: декрет — це набагато важче, ніж робота! Якщо мами кажуть, що вони хочуть вийти на роботу, бо їм “треба працювати”, то вони брешуть (сміється)! У нашій сфері (а ми не носимо цеглу і не розвантажуємо вагони) ми спілкуємось з людьми, перебуваємо в тонусі, займаємось розумовою діяльністю, це в будь-якому випадку легше, аніж сидіти вдома з дітьми, які постійно намагаються щось зробити, зламати, порізати, і це у режимі нон-стоп! Жінка, яка під час декрету виходить на роботу, якраз виходить відпочивати (сміється).

У мене особисто така ситуація, що двоє меншеньких дітей (2 роки і 3 місяці) ще дуже малі і не хотілося б залишати їх так скоро.

Найстарша донька Лада дуже любить готувати, їй 12 років. Вона зараз бере участь в кулінарному шоу на одному з українських телеканалів, дуже вболіваємо за неї! Вона кілька місяців на зйомках.

Всі думали, що вона буде стоматологом, як і мій чоловік і багато його родичів. Але вона так часто бувала зі мною на відкриттях ресторанів у Львові, перерізала стрічку (сміється). Їй це подобається!

Я є партнером у франчайзингу від “Львівської майстерні шоколаду” у Києві, Лада там знає усі цукерки, торгувала за касою, запрошувала гостей до закладу. Діти зі мною постійно, в тому числі на роботі. У нас така родина :) Середульша донька, наприклад, лише раз їздила потягом, але літала вже безліч разів. Ми не залишаємо їх на когось, діти завжди з нами!

Читайте також: Бізнес-мами. Юлія Стефанюк

Якщо ви йдете на роботу, як проходить ваш день?

Це починається, коли з'являється можливість догодовувати дитину ще чимось окрім молока. Між годуваннями в мене є вільний час. Наприклад, я можу попрацювати з 9:00 до 15:00. Таким чином я вийшла з декрету, коли було майже шість місяців середульшій доньці. У нас була няня. Вранці я годувала дитину, в обід її годувала няня, потім я приїжджала о 15:00 і продовжувала годування... Згодом додається ще одне догодовування, і ти вже можеш працювати цілий день.

Загалом, я постійно працюю, в тому числі і вдома. Зараз в компанії відносний спокій, оскільки ми не запускаємо якогось масштабного проекту. Минулого разу я вийшла з декрету заради проекту Театр пива “Правда”, над ним було багато роботи. Але люди потрібні завжди, є люди, є нові проекти.

Попри це, я ще займаюсь громадською діяльністю. Наша ГО “Допомога дітям Героїв” допомагає дітям, які втратили батьків, чиї батьки поранені, були в полоні чи перебувають в зоні АТО. За два роки існування наша організація отримала дуже хорошу репутацію, і люди справді хочуть нам допомагати — скеровують гроші, одяг, книжки, іграшки. Аби це все сортувати і роздавати тим, хто потребує, управляти процесами, тепер треба значно більше часу.

Ми, учасниці ГО “Допомога дітям Героїв”, працюючі мами, але намагаємось усе встигати. Наприклад, на Миколая ми встановили свій рекорд і запакували понад тисячу подарунків. Це і фізична праця, і психологічна, адже ми постійно спілкуємось з вдовами, з жінками, які чекають чоловіків зі Сходу. Це дуже і дуже непросто. Адже часом треба розпитувати в них про розмір взуття або чи потрібні їм зубні щітки... Бо, насправді, ми допомагаємо усім, починаючи від засобів гігієни, і закінчуючи велосипедами, роликам. Ми намагаємося виконувати реальні бажання дітей Героїв.

Розпочинали ми з допомоги дітям Героїв Небесної Сотні, їх є 44, тож ми розуміли, як давати собі раду. Але тепер, на превеликий жаль, дітей у нас більше двох тисяч! Тож робота стає все складнішою, а охочих бути волонтером і допомагати — все менше і менше. Тим часом наші позиції на Сході продовжують обстрілювати, зараз холодно, хлопцям постійно потрібна наша допомога. Форма, яку видають, зношується, берці також, миші постійно гризуть усі речі.

Аналогічна ситуація з дітьми: хоча це така ніжна і важлива тема, бажання бути волонтером пішло на різкий спад.

Крім матеріальної допомоги, у вас також є освітні проекти...

І не тільки. Наприклад, ми організовуємо екскурсії для дітей до Львова, Праги, інших міст. Влітку діти два тижні провели в оздоровчо-пізнавальній поїздці в Данії. Організовуємо походи в цирк, на різдвяні святкування. У нас є табори в Карпатах, у Львові, є спільна програма з викладачами і студентами з УКУ під назвою “Старший брат”. Ми налагоджуємо зв'язок між родинами, діти спільно готують домашні завдання, ходять на виставки.

Наша робота ускладнюється через шахрайство. Люди телефонують і кажуть, що вони матері-вдови або що їхні чоловіки в АТО. Ми просимо в усіх документи і все перевіряємо. І тут починається. Людина каже, що їй потрібна фінансова допомога, але у неї немає комп'ютера, вона не знаю нікого, хто його має, пошта не працює, а відділення “Нової пошти” взагалі поряд нема і в результаті кидає слухавку. Тут все одразу зрозуміло.

Хоча таке було і раніше. Ще на початку нашої роботи мені зателефонувала жінка, яка попросила допомогти фінансово, бо її будинок у Щасті розбомбили, а вони з донькою не можуть покинути територію, яку постійно обстрілювали. Ми дуже швидко організували ці кошти, підготували у Львові квартиру з усім необхідним включно з баняками... І тут мій друг, фотограф Петро Задорожний, публікує на Facebook фото, як він тихо і мирно снідає в Щасті. І там все спокійно, щогодини надзвичайники автобусами від сільради вивозять людей до Харкова. Я вирішила, що та жіночка налякана і попросила Петра допомогти їй виїхати із Щастя. Написала їй повідомлення про це, попросила уточнити адресу, звідки її забирати. Але після цього жіночка більше ніколи не виходила на зв'язок. Тепер ми таких помилок не робимо і чітко перевіряємо усе.

Як знаходиш час на відпочинок, коли і робота, і діти, і волонтерство?

Я не напружуюсь :) Але мені потрібне море. У мене бабця з дідусем з Криму, я щоліта по три місяці бувала в Криму. Для мене це дуже сумна втрата, поки в Криму Росія, ноги моєї там не буде...

Ходимо з дітьми разом в басейн, а кожних вихідних намагаємось усі п'ятеро кудись поїхати чи піти. Відчувається наше з чоловіком туристичне минуле. Ми з ним познайомились в Карпатах. Тоді ми займались в туристичному гуртку, з сьомого класу ми знайомі :) Любимо активний відпочинок, а щоб лежати і читати книгу увесь день — я собі цього не можу уявити :)

Читайте також: Бізнес-мами. Мар'яна Савка