Шмагання батогом, найсмачніша львівська кава і запашні пляцки, авторська вишнівка та загадкові легенди Львова — це далеко не все, що він пережив за 5 років роботи у Холдингу емоцій !FEST. Нова історія успіху — про Павла Омельяна, його кар'єру і ріст від посади офіціанта до менеджера одного з улюблених закладів гостей нашого міста - “Дому легенд”.

Розкажи, з чого почався !FEST у твоєму житті!

Я в компанії з 21 року, тобто працюю вже 5 років. Перед !FESTом моєю першою роботою був “МакДональдз”, де я працював з 18 років. Це був гарний досвід, який надалі допоміг розвиватися правильно і швидко. Там було багато спілкування з людьми і я розумів, що комунікація для роботи офіціантом у Холдингу емоцій !FEST, якщо вони мене візьмуть до себе, не буде для мене проблемою :). Я прийшов на співбесіду в !FEST, і мені запропонували працювати у “Мазох-cafe”. Це був для мене шок! Бо заклад зовсім не схожий на мою попередню роботу :) І до того моменту я ніколи не бував в Мазоху”. На співбесіді вже власне у закладі мені сказали, що окрім того, що обслуговувати і дарувати гостям приємні позитивні емоції, я також буду їх шмагати. Для мене було загадкою, як це поєднати з приємними емоціями! Здавалось, це буде важко. Але люди, які приходять у “Мазох”, зазвичай розуміють, на що “підписуються” (сміється). Влитися в команду не було важко, мені було дуже цікаво!

Я рік пропрацював офіціантом, став старшим офіціантом, згодом спробував себе на посаді менеджера. Потім я перейшов у “Львівську копальню кави”. Тут я знову почав працювати офіціантом, знову все спочатку :) Тут я швидко влився у колектив. Працював близько року, став старшим офіціантам. Якось так стається, що я працюю в ресторані рік, мені пропонують нове місце, я погоджуюсь і рухаюсь далі. А далі в компанії з'явилися вакансії у “Пструг, хліб і вино”, Відкрита кав'ярня “Біля Діани на Ринку” і “Львівські пляцки”. Я подав заявку на посаду асистента менеджера, пройшов співбесіду і почав працювати у “Львівських пляцках”. Заклад тоді лише розвивався, було дуже цікаво за цим слідкувати! Можна було втілювати свої нові ідеї, використовувати досвід з попередніх закладів і адаптувати його під концепцію “Пляцків”.

“Львівські пляцки” - це швидкий сервіс, посмішки, затишна домашня атмосфера. Я зрозумів, що мені і такий формат подобається! А загалом, я отримував задоволення від всіх проектів, у яких працював і працюю в цій компанії, хоча всі вони дуже різні. Через рік після “Пляцків” Наталя Мазяр, керівник відділу персоналу !FESTу, запропонувала мені посаду асистента менеджера у Першій львівській грильовій ресторації м'яса і справделивости (в народі «Бернардини»). До цього я не працював у великому ресторані, але я звик ризикувати, тому прийняв пропозицію.

І як цей новий досвід? Складно було?

У “Бернардинах” я працював трохи менше року, вивчив усе, що хотів дізнатися про ресторан... Після цього були “Два голубці” (концепт української іжі з собою, який діяв минулого літа на площі Ринок, - ред.), а згодом - “П'яна вишня”. Це дуже атмосферний заклад, де можна скуштувати найсмачнішу вишнівку і традиційний галицький пляцок “П'яна вишня”! Але він став для мене як менеджера найважчим проектом . Адже починати спочатку завжди найскладніше. Коли ти входиш в уже сформовану команду, і всі процеси відточені — це одне, а тут треба було продумати і розробити все. І з таким я зіткнувся вперше. Було багато запитань, на які я не знав відповіді, проблем, які я не знав, як вирішити. Тоді я зрозумів, що є ще чому навчатися і куди розвиватися. Це дуже хороша мотивація. І добре, що у нас завжди є кому підтримати і навчити тебе.

Читайте також: Історії успіху. Арт-менеджер нічного Львова

Мені багато допомагали засновники компанії, а наш бренд-шеф Іван Шишкін придумав як рецепт смачної настоянки-вишнівки, так і спеціальну систему наливу. Ми багато працювали над настоянкою, аби це був справді хороший продукт! Так і сталося, і згодом я отримав пропозицію очолити інший заклад - “Дім легенд”, адже попередній менеджер, Марічка Чайківська, пішла у декрет.

Я погодився, бо це також дуже цікаво для мене. Тут багато wow-ефектів, насичене наповнення, тут ніби справжня казка!

Працювати в казці складно?

Завжди непросто приходити у колектив, який вже сформований і працював разом певний час. Звісно, бачення на роботу моє і бачення Марічки відрізняються, а хочеться, аби працівники втілювали мої ідеї, мої цілі, аби ми спільно йшли до успіху і заклад тільки розвивався.

Але персонал тут прекрасний, ввічливий, готовий спілкуватися. Я завжди готовий з ними говорити, вони можуть підходити до мене і розповісти про свої проблеми, і ми спілкуємось не лише про робочі речі. Ми всі відкриті, і це круто!

Що ти змінив у “Домі легенд”, коли став його менеджером?

Ми запровадили в “Домі легенд” доповнення до концепції — це фокуси і головоломки. Ми довго над цим працювали, адже це непросто — не лише обслуговувати на високому рівні, а ще й показувати фокуси! Спочатку для персоналу це було дивно. І зараз ще дехто вчиться цьому, пробує. А от головоломки спрацювали одразу і додають нам багато гарних відгуків.

Уявіть собі, приходить офіціант, приймає замовлення і, наприклад, виставляє перед вами цукор і дає завдання головоломки :) Розгадавши її, можна отримати призи: картку LOKAL, можливість зробити фото у закладі (що у нас заборонено) чи келих нашої настоянки “Сажа” (зробленій на чорноплідній горобині і грецькому горісі). До речі, гості також можуть загадувати головоломки офіціантам. І от іноді офіціанти біжать на бар чи прямо до мене, аби розгадати їх. І навіть якщо я зайнятий, мене це зачіпає, і ми думаємо разом над відповіддю (сміється). Це ще одна причина, чому у мене класна позитивна робота.

Ще “Дім легенд” - це особливий заклад у Львові, бо тут працюють маленькі люди. Це не лише частина концепції, але й важливий соціальний проект.

Так, у нас є чотири маленьких офіціанти. Вони справді класно працюють і можуть дати фору іншим офіціантам. Пригадую, коли я працював на цій посаді в минулому, то вважав себе крутим офіціантом, бачив свої виторги, позитивні відгуки. І я розумію, що вони також дуже круті офіціанти. Як люди, вони дуже приємні, і ніхто не розділяє в нашій команді менеджерський склад, кухарів, офіціантів, маленьких офіціантів. Ми всі — одна команда! До речі, маленькі люди працюють тут переважно довше за інших офіціантів, вони дуже професійні. Новим офіціантам є від кого вчитися!

Читайте також: Історії успіху. Фізик-дизайнер, що малює крила

Багатьох про це питаю. Але як офіціанту стати менеджером? Це важкий шлях...

На кожному етапі життя, на кожному новому місці роботи і на кожній наступній посаді я отримував якісь нові знання — життєві і професійні. Багато знань я отримав від своїх керівників. Наприклад, коли керівник вводить нові правила, ти розумієш, як реагує команда, бо ти був офіціантом і це вже бачив, переживав сам. Не завжди працівники готові говорити з керівником відкрито, я також це розумію. Я багато спостерігав і багато від цього вчився. А потім цей досвід почав працювати на мене.

А звідки з'являються легенди “Дому легенд”?

У нас є сажотрус, пан Ігор. Він знає всі легенди. І частенько він нам всім ці легенди розповідає :)

А яка твоя улюблена легенда?

Є одна така легенда, ми її дізналися зовсім нещодавно. Вона про те, що пам'ятник сажотрусу поєднує серця. В нашому закладі вже відбулося навіть 33 освідчення! А, отже, не тільки ми віримо в цю легенду.

Кожне освідчення не схоже на попереднє. Приходить хлопець і каже: “Я через чотири години хочу освідчитись, але не знаю, як це зробити”. А ми кажемо: “Добре, звісно, давай! Щоб ми і не придумали! Зробимо все швидко, якісно і незабутньо” (сміється). Разом накидуємо ідеї: музиканти, фото, відео, романтика — і вперед!

Пригадую одне з освідчень. Хлопець прийшов з дівчиною нібито посидіти у ресторані. Ми розповіли, що сьогодні у нас таке дійство: хто розгадає головоломку, отримає фотосет і фотоальбом у подарунок. Їм загадали головоломку. Звичайно, хлопець знає відповідь, бо ми вже усе узгодили. Отже, вони відгадують. І поки вони піднімаються на дах для фотосесії, нагорі уже все так романтично! І окрім фото дівчина неочікувано отримує ще й зізнання... Коли потім ти дивишся на цих щасливих людей, які тобі довірили такий відповідальний момент свого життя, це страшенно мотивує до роботи!

Паша, чим ти займаєшся у вільний час?

Робота займає багато мого часу, це її специфіка. Але у вільний час дуже люблю їздити на відпочинок з друзями :) Люблю бути на природі.

Дуже люблю відвідувати різні ресторани поза межами компанії, бо мені дуже цікаво, як збудована робота у інших закладах і компаніях. Це новий і корисний досвід.

Також відвідую різні міста України. Ужгород люблю особливо, і там справді можна відпочити, там річка у місті, це дуже красиво.

Про що ти мрієш?

Мрію колись у майбутньому відкрити свою справу, або ж мою ідею втілять в життя у компанії !FEST. У мене є багато ідей і напрацювань, але я ще маю їх відшліфувати, тому поки не готовий ними ділитися :)

Читайте також: Історії успіху. Менеджер-мрійник з театру-пивоварні