Наші ресторани та заклади ніколи не були просто ресторанами, це завжди щось на межі, на перетинах і трішки більше ніж кухня та дизайн. Це завжди якась історія, яку ми хочемо розказати, чи легенда, яку ми переповідаємо, чи ідея.

Сьогодні до Міжнародного дня музеїв розкажемо про наші заклади, які змогли вийти за межі просто ресторанів та перетворились на музеї. До слова, щороку до Міжнародного дня музеїв організаційний комітет пропонує тему. У 2018-му вона звучить так: “Музеї в мережі: нові методи, нові відвідувачі”. Тобто про вплив мереж, нових технологій, інновацій на діяльність музеїв та їхні взаємовідносини з різними цільовими аудиторіями.

Так, ми створили у Львові геть новий музейно-ресторанний формат для нових аудиторій ще багато років тому, і то вартує - зайти та під смачно приготовані страви переглянути наші “експонати”.

Ресторан-музей Гасова Лямпа

Гасова лампа “народилась” саме в нашому місті. Ще в далекому 1853 році. Ми про це знали і дуже хотіли всім-всім розповісти.

Цю першу лампу потім називали “віденська”, але вартувало одразу назвати її львівською. У нашому ресторані є ціла колекція ламп, яку ми погрупували за типами та видами. Детальніше схему розкладки наших “експонатів” можна глянути в меню ресторану - на зворотній його стороні. Разом маємо 524 лампи, а це майже найбільша колекція ламп в світі.

Ресторан має кілька поверхів, зверху - засклену терасу, а вхід - через вузькі закручені сходи, на які тебе скерує наш Лямпар.

Біля ресторану ми встановили пам'ятник двом винахідникам гасової лампи – фармацевтам Яну Зегу та Ігнасію Лукасевичу (автор скульптурної композиції — Володимир Цісарик). Певне, ти пам'ятаєш лише того, що на кріслі - Яна Зега, але, якщо підняти голову, то там буде “махати” з другого поверху ще й Ігнасій. За легендою, вони хотіли винайти спосіб робити з нафти самогон, а натомість винайшли спосіб очистити нафту та подарували людству цілу епоху в освітленні.

Тому меню Гасової Лямпи теж дуже таке “хімічне”. Напої в мензурках, спеціальні пропозиції, які шиплять, бурлять та димлять. Маємо ще кілька несподіванок, які покажемо лише в закладі - заходьте!

Криївка

Це не ресторан-музей. Але якось важко це назвати, окрім як - криївка. Вона розказує усьому світові про УПА.

Адреси ресторану не існує, бо армія повстанців була таємною українською організацією. Тому шукайте десь на площі Ринок. На вході треба сказати гасло. Без нього - не пустять!

В криївці є лятрина і виходок, а розраховуватись можна бофонами (то була така валюта в УПА). В Криївці є купа зброї: і таємна (якщо знайдеш), і звичайна. На стінах - картини Ніла Хасевича (художник такий був в УПА) і купа корисної інформації про повстанців, світлини тих часів та відтворена радіостанція “Афродита”.

Поїсти можна ситно, посуд та інтер’єр відтворює побут правдивої криївки УПА.

Галицька Жидівська кнайпа “Під Золотою Розою”

Заклад розповідає про життя галицьких євреїв у міжвоєнний період. Маємо відповідні страви та наїдки, багато страв саме галицьких євреїв, які народилися тут у 19 ст. і поширились потім з єврейської дільниці далі Галичиною. А ще тут можна спробувати справжнього кошерного вина. Але найголовніше, що зараз, певно, важко знайти у Львові місце, яке розповідало б більше про побут та культуру жидівської дільниці Львова. На стінах закладу можна подивитися справжні артефакти та фото тих часів, дізнатися про єврейський театр, що його було зруйновано під час Другої світової війни, історію львівських синагог та багато іншого.

Поза тим, в закладі треба торгуватися, мити руки традиційно перед їжею, а на прощання можна співати пісні.