Напередодні прем'єри вистави Ромео і Джульєтта, акторами якої є наші небайдужики, ми вирішили поспілкуватись з дітлахами і викладачами школи про театр і життя.

Павло, 12 років, роль: Ромео.

Чи давно ти займаєшся театром?

Так, з 6 років. З перервами, бо кілька років не ходив на заняття.

Які ролі тобі запам'ятались з тих, що доводилось грати?

В концерті-виставі “Колискові для Олекси” я був Олексою, а ще колись в мене був монолог, не пригадую точно назву, щось про “де я був коли мене не було”. Але сам монолог не дуже пам'ятаю, бо то ще було в 6 років, мені просто сказали це поставити — я і поставив.

Ви готуєтесь до постановки Шекспіра. Роль Ромео подобається тобі? Якби зараз мав можливість змінити на якусь іншу роль в рамках вистави, змінив би?

Ромео — досить цікавий персонаж. Багато хто думає, що Ромео — нудний, але його просто треба гарно зіграти. Ще мені подобається персонаж Меркуціо. Тобто вибирав би між ними двома. Головна роль дає відчуття, що ти важливий. Бо другорядна роль не дає такого кайфу від сцени.

Як думаєш, інші твої колеги (діти), котрі грають інші ролі хотіли б зіграти головну роль?

Мені здається, вони соромляться, бо це роль відповідальна. Я на початку теж не хотів, думав, фу, Ромео, та ну. Але якщо ввійти в образ, то можна будь-яку роль чудово зіграти. Треба просто себе уявити, уявити як це виглядає.

А тобі не важко виходити на сцену, не лячно?

Мені навпаки важко коли в залі мало людей. Я люблю грати на публіку.

Ти як актор відчув карантин, треба ж було сидіти вдома практично весь час?

Ну так, з сім'єю ти частіше і вже якось передбачаєш їхню реакцію, а от з друзями то вже непередбачувано, і це цікавіше.

Настя, 12 років, роль: Джульєтта.

Настя, як тобі працювати з режисером вистави, з паном Олегом?

Він робить нудні сцени цікавими і смішними і це добре. Взагалі — класний чувак.

Ти вже грала у виставах, чи це буде перший раз на такій сцені?

Це перша моя вистава

Не хвилюєшся?

Напевно буду хвилюватися вже перед виступом, зараз все добре

Батьки певне розпитують, як справи в Школі мистецтв, що відповідаєш?

Я їм не розказую. Мама питає “ти вивчила слова? розкажи мені слова?”, а я кажу “послухаєш на виставі, бо зараз розкажу, то буде нецікаво”

Як тобі працюється в колективі, як тобі інші актори вистави?

Здавалось би, що Ромео і Джульєтта — основні ролі, але є і інші ролі, які “витягують” виставу. Наприклад, Меркуціо — він активний, Мамка теж багато якихсь нуднуватих сцен робить веселішими. Вони велику увагу на себе беруть і грають велику роль.

Чи не переноситься твоя роль зі сцени в життя?

Насправді, як мені пояснили, Джульєтту я граю як важкого підлітка. І тут багато грати не потрібно :). Але в деяких моментах я думаю “ніколи не буду поводитись як Джульєтта”.

Що тобі найбільше подобається на заняттях в Школі мистецтв?

Напевно найбільше подобається дивитись і слухати гру інших, особливо коли є смішні сцени. Сидіти за кулісами і спостерігати. Багато дітей вже довше ходить сюди, тому я часто дивлюсь як грають інші. Цікаво теж грати, показувати як ти вмієш грати, і ще — їсти піцу :)

Пан Олег, режисер вистави:

Олеже, розкажи якісь тонкощі роботи з дітьми. Театр — це ж про творчість, чи складно створити виставу, акторами якої є діти?

Я працював з дітьми ще до створення Школи мистецтв вільних та небайдужих. Бувало так, що дитина приходить на заняття і просто лежить собі під стіною. І думаєш, як його заставити шось робити, як повернути в русло, до якого звик, — що всі на репетиції щось роблять? Але з того я власне зрозумів (ніхто цьому ніде не вчить), що навіть коли тобі здається, що дитина “ульотна” і нічого не робить на репетиції, то насправді вона дуже “присутня”. І потім на виставі все пам'ятає, більше того, пам'ятає і за інших, і ще й підказує. Часто діти просто не люблять оцього процесу творення. Бо переважно ми шось придумуємо на місці з ними, я йду від дітей, а не приходжу з готовим сценарієм. Я не знаю який світогляд дітей (про конкретну виставу), і тому класно все творити разом.

Діти є різні, комусь ролі даються легко, практично можна з мінімальною репетицією виходити і грати. Але в дорослих акторів так само. Мені, наприклад, доводиться багато працювати і обдумувати ролі, котрі граю. Але маю колег, з якими неодноразово грав, які можуть на репетиціях собі ходити, не напружуватись, а потім виходить на сцену — бац, і зіграв все добре. Але це є талант і це круто!

А ще акторів спитали, якими мріють стати через 10 років:

• Стати професійним актором.
• Стати більш відвертим і не перейматись.
• Навчитись коли лоскочуть — не сміятись.
• Отримати вищу освіту.
• Коли виросту, хочу не забути старих друзів.
• Коли виросту, не хочу облисіти і не мати “тупої” борідки.
• Хотів би мати багато грошей (так від слова багаААААто).
• Хочу бути журналісткою, зробити багато кльових проєктів, а загалом — бути і далі в такій от класній тусовці.
• Хочу вивчитись на актора, створити якийсь мистецький простір, заснувати рок-гурт, створити серіал, а ще, я хочу довести, що прозорий колір існує!

Прем'єра вистави “Ромео і Джульєтта” відбудеться у Школі мистецтв вільних та небайдужих 23 травня.

Розмовляв Тарас Маселко