Кафе і нову їдальню УКУ в корпусі на вул. Козельницькій обслуговує компанія Fest. Надія Надільна — представник центру духовної підтримки осіб з особливими потребами «Емаус», який діє при Українськом католицькому університеті. А Діана Поворозник — менеджер компанії Fest. Вона відповідає за цей заклад харчування. Раніше з нами також розмовляв Остап — працівник із особливими потребами.

Емаус в Україні з’явився у 2001 році як один з підрозділів УКУ, після того, як Богословська академія стала, власне, Католицьким університетом. На той час в нашій країні вже існували спільноти «Віра і Світло», що об’єднують розумово неповносправних осіб, їхніх батьків і приятелів – молодь, яка підтримує цих осіб. Ідею створення таких спільнот привезла в Україну у 1990-тих Зеня Кушпета із української діаспори в Канаді — вона першопрохідець у цій сфері. Осередок при університеті вона створила на запрошення владики Бориса Ґудзяка — президента УКУ, який прагнув інтегрувати осіб з особливими потребами в життя закладу.

Два роки тому при Колегіумі УКУ — гуртожитку для студентів, працівників та гостей університету, в якому разом із тим відбувається активне життя — було відкрито дім «Емаус».

“Раніше ми займалися консультацією, духовною підтримкою, — розповідає Надія Надільна, — а два роки тому, коли владика Борис запропонував нам робити при університеті будинок, де могли б проживати люди з особливими потребами, ми почали займатися й більш практичними ініціативами”.

За ідеєю владики Бориса Ґудзяка людей із особливими потребами потрібно було інтегрувати у суспільство. Це має допомогти не лише цим людям, але й самому суспільству, адже воно на сьогодні доволі закрите до таких осіб.

“Але потім, коли Fest виграв тендер, то була ідея, щоб він узяв когось із цих людей до себе на роботу”, — підсумовує Надія.

Діана була першою із менеджерів компанії, яка відразу пішла на зустріч такій ідеї. Саме вона була посередником зі своїм керівництвом. Керівники компанії не мали нічого проти й дозволили їх працевлаштувати. Зараз співпраця налагоджена так, що коли в їдальні з’являються нові можливості для праці, то менеджер Діана повідомляє про це "Емаус", а там шукають на вільні вакансії людей із особливими потребами.

Тож на даний час в їдальні працює троє таких людей. Дві дівчини на кухні займаються ліпкою вареників. А один хлопець — Остап Маслій — працює офіціантом: він забирає зі столів посуд, готує столики для наступних відвідувачів.

“Ще один хлопець звільнився, тож ми шукаємо когось іншого на цю роботу, — зазначила Надія. — Але це залежить від людини. Він спробував, і побачив, що це не його. Зараз він працює в майстерні отців оріоністів”.

Їдальня УКУ працює із вересня 2013 року. А вже у листопаді компанія взяла на роботу працівників, запропонованих «Емаусом», тож ця співпраця триває понад рік. “Для мене це було нестандартне прохання, — розповідає Діана Поворозник. — На початку, коли я тільки про це сказала працівникам, то ніхто не знав, як це буде, що це ми таке придумали. А зараз усі це приймають”.

Працівники з особливими потребами отримують на 30% меншу зарплату, ніж інші співробітники. “Але ми спершу взагалі не знали, яку платити зарплату, — зізнається Діана. — З одного боку не можна ставити таку саму зарплату, як іншим, бо вони трохи інакше справляються із роботою. А з іншого боку шкода платити значно менше — вони приходять до нас, витрачають свій час, працюють з нами”. Проте Надія зазначає, що в більшості випадків найважливішим для цих людей є почуття того, що вони комусь потрібні, що приносять користь, і чимось є зайняті.

І менеджер їдальні, і представниця «Емаусу» зазначають, що люди з особливими потребами, які тут працюють, добре справляються із визначеною конкретною роботою, власне такою, як ліпка вареників чи обов’язки офіціанта.

Один із працівників з особливими потребами – Остап Маслій. Він перший працівник, якого запропонував «Емаус». Сам дуже сором’язливий, тож неохоче розповідає про себе, проте залюбки жартує й розмовляє про те, що не стосується роботи. Коли Надія телефонувала йому, щоб він з нами зустрівся — він не чув дзвінка. Жартував із неї, щоб наступного разу присилала телеграму — тоді він побачить. Попри сором’язливість він відгукнувся і спеціально прийшов на роботу, хоча зараз у нього канікули. Оскільки канікули у студентів, і в їдальні значно менше людей — лише ті, хто приходить сюди ззовні, то й Остапові зробили вихідні.

“Але сьогодні відвідувачів було трохи більше, і дівчата казали, що намоталися без Остапа, вони дуже цінують його роботу”, — розказала Діана. Вона додає також, що до нього добре ставляться і всі його дуже люблять, адже він позитивний і в нього є почуття гумору, тож він зі всіма має хороші стосунки. “А ще Остап постійно приносить дівчатам цукерки, шоколадки, і всі ним зворушені”, — додає Діана.

Сам Остап сказав, що йому подобається тут працювати. І хоча він був у їдальнях всіх корпусів університету, найбільше любить ту, де його робота. Тут йому подобаються люди, з якими він працює, а сам він навчився тут чогось нового. Влітку працювати йому трохи важче, бо встановлюється літній майданчик, і є трохи більше роботи. Хоча студентів влітку небагато, проте сюди приходять відвідувачі з парку та працівники із сусідніх установ. Остап каже, що відвідувачі "деколи чемні, а деколи не дуже".

На думку Надії Надільної, це був експеримент і для «Емаусу», і для компаній, які взяли цих людей. Перед початком роботи співробітники центру «Емаус» робили для працівників їдальні семінари, як правильно ставитися до осіб з особливими потребами — щоб оточення могло їх прийняти. Менеджер їдальні Діана Поворожник зі свого боку згадує, що на початку були різні нюанси у ставленні до таких осіб. Наприклад, їх дуже жаліли, мовляв, “нещасні інваліди”. Але всі поступово вчилися.

Зрештою, Діана вважає, що поява цих людей дуже позитивно впливає на колектив: “Це важлива додана вартість, яку вони приносять нам. Працівники стали добріші і більш розуміючі по відношенню один до одного. Крім того, вони дуже цінують те, що такі люди можуть працювати і реалізовувати себе у суспільстві. Адже у мене, наприклад, дві посудомийниці казали, що вони знають випадки, коли такі люди сидять вдома і не можуть реалізуватися”.

Зрештою, «Емаус» намагається працевлаштовувати осіб із особливими потребами не лише у їдальні УКУ. “Останні два роки ми шукаємо компанії, які були б відкриті й брали людей з особливими потребами до себе на роботу”, — розповідає Надія. — “Зараз у нас ще один хлопець, в якого легка розумова неповносправність. Його взяла на роботу ще одна з відомих у Львові компаній, зараз він там на стажуванні”. У його обов’язки входить робота з документами. Він вносить інформацію в комп’ютерну базу даних, працює в Excel. Як зазначає Надія, фізична робота йому би не підійшла, а там він щасливий, бо це йому дуже подобається.

Крім того особам із особливими потребами «Емаус» пропонує тимчасові роботи у різних відділах УКУ. Якщо відбувається якась конференція, фуршети або інші заходи, то з університету одразу телефонують, і осередок готує людей, які могли б цим зайнятися. Надія також згадує ще один позитивний досвід співпраці з Fest, також за посередництвом Діани: “Ми працевлаштували ще одну дівчинку в одну з їхніх пекарень. Вона досі там працює, дуже задоволена, і я знаю, що вона отримує зарплатню на рівні зі своїми співробітниками”. Щоправда, як уточнює представниця «Емаусу», у неї легка неповносправність.

Якщо ж говорити не лише про Львів, а про всеукраїнський рівень, то «Емаус» почав співпрацювати із однією київською організацією, яка працює з неповносправними особами. Ця організація просуває питання осіб з особливими потребами у Верховну раду. “Бо насправді є дуже багато законів, але не всі вони підходять стосовно працевлаштування”, — зазначила Надія Надільна. Вона також сподівається, що у майбутньому їхній центр також зможе у більшій мірі долучатися до вирішення питань інтеграції та працевлаштування осіб із особливими потребами.