Так часто ми прагнемо побачити красу за межами України, зовсім забуваючи, що маємо незвідане своє. «Мандруй Україною»— це подорож додому.

До місць, які знайомі з дитинства, і до місць, які завше хотів дізнатися. Це і Бакота зі своїми безкраїми водами, і Підгорецький замок, який вважають перлиною «Золотої підкови Львівщини», і Гомільшанські ліси з найстарішим в Україні 600-річним дубом. Це наші прекрасні 603,7 кв. км, які чекають перемоги, аби наповну показати свою красу.

Бакота

Бакота (Бакотська затока) — колись столиця цілого краю, а зараз — місце, де вода сягає за небокрай.

Координати: 49°51′26″ пн. ш. 25°38′50″ сх. д.

Що ми знаємо про Бакоту?

Існує дві версії походження назви. Згідно з першою, слово «бокота» перекладається з румунської як «шматок, кусень». Друга ж говорить про те, що з давньоруської назва означає «бажане, чудове місце».

Цікавий факт:

Вперше про Бакоту згадували у літописах 1240 року як найважливіший політично-адміністративний центр Дністровського Пониззя.

Історія затоплення:

У 1972 році прийнято рішення Ради Міністрів СРСР про початок будівництва на Дністровському комплексному гідровузлі. Наступного року з’явилась інформація про майбутнє затоплення села для побудови Новодністровської ГЕС.

Тож людей зобов’язали зруйнувати своє житло, зрівняти із землею сади. Пізніше комісія ходила і перевіряла. Якщо щось із господарства лишалось не знесеним, мешканці не отримували компенсації. За розпорядженням тодішньої влади дно майбутнього водосховища мало бути чистим.

У 1981 році Бакота була затоплена під час будівництва Новодністровської ГЕС.

Наші часи:

Бакота зараз — це не тільки безкраї краєвиди, а ще й залишки скельного монастиря. Тут збереглось кілька печер та ніші від поховань ченців. А поруч є три джерела з цілющою водою — Північне, Південне та Найпівденніше.

Бакота — це місце спокою і натхнення для багатьох. Місце неймовірних сходів та заходів сонця, де найпростіше відчути єдність із природою.

Джерела: localhistory.org.ua, ye.ua

Підгорецький замок

Підгорецький замок — музей-заповідник і перлина «Золотої підкови Львівщини».

Координати: 49°56′35.16″ пн. ш. 24°59′0.64″ сх. д.

Підгорецький замок — місце, де час зупинився в епосі пізнього ренесансу і бароко.

Місце, де так і хочеться роздивлятися кожну деталь, залишену історією.

Замок розташований у селі Підгірці Золочівського району Львівської області.

Замок було збудовано на місці попередньої садиби Підгорецьких упродовж 1635–1640-х років за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського.

Період найбільшого розквіту замку припав на 1720-ті роки.

Тоді магнат і воєвода Вацлав Петро Жевуський збільшив замок до трьох поверхів, облаштував заїжджий двір, де могли переночувати будь-хто з мандруючих, і наповнив замок колекцією картин, військових трофеїв та архівом із раритетними документами.

Гості дуже полюбляли це місце, адже на них чекали і вистави, і звуки оркестру, і феєрверки, а також величезна бібліотека.

Цікаві факти:

• На території замку досі росте дуб, під яким відпочивав гетьман Богдан Хмельницький.
• Також подейкують, що у палаці блукає дух, який прозвали «Білою панною». Легенда каже, що господар, Вацлав Жевуський, взяв за дружину набагато молодшу дівчину і дуже ревнував її. Так один раз, коли вона запізнилася з прогулянки, чоловік замурував її в одному з підвалів. З того часу дух дівчини блукає коридорами та стогне.

Наші часи:

У 2008 році замок у Підгірцях занесли до списку Всесвітнього фонду пам’яток. У 2020 році замок потрапив до списку покинутих і занепалих грандіозних і величних будівель світу.

Незважаючи на це, навіть зараз можна приїхати і побачити всю велич замку на власні очі. Зокрема, можна потрапити до Китайського кабінету, Золотої, Кармазинової та Лицарської зал і побачити картини, які колись прикрашали стіни палацу. Тут представлені копії полотен роботи Шимона Чеховича, Гіацинта Олесінського, Якоба Йорданса, Шарля Ле Бруна, Яна Де Баана, Пьєтро Бьянчі, Олександра Григлевського, Джованні Баттісто Клементі, Йозефа Грассі та інших італійських, австрійських, українських, французьких, нідерландських художників, якими славилася колекція.

Джерела: lvivgallery.org.ua, karpaty.love

Станіславські кручі

Станіславські кручі — як кажуть місцеві «Херсонські гори» або ж місце «Щасливих людей»

Координати: 46°35′10″ пн. ш. 32°07′32″ сх. д

Що ми знаємо про Станіславські кручі?

Херсонські гори розташовані між населеними пунктами Станіслав і Олександрівка.

У Станіславі є дві локації з кручами: Гранд-каньйон у сторону Олександрівки і балка «Байдиха» біля Широкої Балки.

Археологи стверджують, що на цій території колись було Станіславське городище. Тут було поселення пізньої бронзової епохи, а пізніше Черняхівської культури. Також саме тут часто бували козаки. Доказами того є знайдені кам’яні фігурки хрестів зразка 18 століття на місцевому кладовищі. Місцеві краєзнавці стверджують, що саме в районі Станіславського каньйону Богдану Хмельницькому вдалося сформувати збройні загони для ведення національної визвольної війни.

Також існує версія, що саме тут в античні часи побудували храм богині Деметри.

Цікаві факти:

Саме тут було знято кліп на пісню Кузьми Скрябіна — «Місце щасливих людей».

Наші часи:

Зараз Станіслав знаходиться на лінії вогню. Мальовничі села стають руїнами. Більшість людей лишається у рідному краї. Діляться історіями, як їх пращури пережили німецьку окупацію, тримають дух і вірять у Перемогу. А вільні і непохитні скелі ніби тримають стрій, щоб зовсім скоро показати всю свою велич українським туристам.

Джерела: omore.city, troyitske.city, vgoru.org

Гомільшанські ліси

Координати: 49°35′00″ пн. ш. 36°20′00″ сх. д.

Що ми знаємо про Гомільшанські ліси?

Національний природний парк «Гомільшанські ліси» був створений указом Президента України Леоніда Кучми, але його історія почалась значно раніше — понад 70 років тому. 

Перші «заповідні» об’єкти на території нинішнього парку виникли, коли тут був затверджений «Заповідний корабельний гай». А вже з 1914 року вчені працювали над тим, щоб цьому місцю надали статус заповідника. 

Лісові масиви та різноманіття природних умов створили своєрідне «укриття», в якому у великій кількості збереглося приблизно 130 рідкісних видів рослин та більш ніж 2000 видів тварин і комах. Зокрема, такі рослини: рябчик малий, хвощ великий, часник ведмежий, вороняче око, тюльпан дібровний. І тварини: орел-могильник, веретільниця, сіра чапля, гадюка Нікольського, борсук європейський, жук-олень. 

Цікаві факти:

• На території парку багато історичних пам’яток: городища скіфських часів та періоду Київської русі, залишки козацького монастиря.
• Площа парку 143,1 кв. км або 14314,8 га. А це в 70 разів більше за Монако!
• Щороку з 1 квітня по 15 червня, згідно із законодавством України, діє режим тиші — коли мінімізується будь-яке занепокоєння дикої природи, оскільки у цей час тварини виховують потомство, птахи висиджують яйця, а природа відновлюється після зими.

Наші часи:

Сьогодні Гомільшанські ліси перебувають у небезпеці через численні обстріли, які робить країна-агресор. Задля запобігання виникненню пожеж, а також з міркувань безпеки громадян забороняється відвідування лісів у період воєнного стану.

Джерела: gomilsha.org.ua, wikipedia, wownature.in.ua 

Білокузьминівські крейдяні скелі

Білокузьминівські крейдяні скелі — геологічна пам’ятка і дивовижний витвір природи нескореної Донеччини

Координати: 48°39′34″ пн. ш. 37°41′05″ сх. д.

Що ми знаємо про Білокузьминівські крейдяні скелі?

У 1972 році скелі отримали статус геологічної пам’ятки природи і з того ж часу охороняються.

Щодо історії виникнення скелеподібного оголення верхньої крейди вчені дотримуються єдиної теорії. Вік Білокузьминівських стовпів сягає 90 млн років, тож формуватися вони почали у період мезозойської ери. Тоді на цій території було тепле море, у якому мешкали різні морські жителі. Ці організми, від мікроскопічних до великих, мали вапняковий скелет. Залишки цих тварин багато тисяч років збиралися на морському дні. З них і утворилися Білокузьминівські скелі, на уламках крейди яких іноді можна побачити відбитки панцирів давніх молюсків.

У 1960-х роках тут була виявлена стоянка прадавньої людини, яку приваблювали розсипи кременів. В епоху неоліту такий кремінь був сновною сировиною, з якої прадавня людина виготовляла знаряддя праці та зброю.

На крейдяних скелях майже немає рослин. Та невелика кількість, яка пристосувалась до крейди, занесена до Червоної книги України.

Цікаві факти:

• Найвища скеля — гора Меч. Її висота становить 25 метрів. У 16 ст. запорізькі козаки використовували скелю у якості спостережного пункту.
• 20-х роках минулого століття у одній з таких печер жив православний відлюдник Степан Босий. Своє прізвисько він отримав через те, що ні в яку пору року не носив взуття. Він влаштував келію, а все необхідне для життя відлюдник вирубував із крейди. Так у нього була лежанка, ніша для ікон та невеличке віконце.

Наші часи:
Сьогодні Україна продовжує виборювати своє право лишатися вільною і незалежною країною. Підтримуй військо і тримай стрій для того, щоб можна було швидше милуватися краєвидами.

Джерела: muzey-dokm.pp.ua, wikipedia, discover.ua